top of page
Дизайн этого сайта создан в конструкторе
.com
. Создайте ваш сайт сегодня.Создать сайт

Хвилинка повернення до себе. Ділимося з Вами легенькою, але дієвою вправою, щоб відновити зв’язок зі своїм тілом.

А ще — навчитися помічати усі відчуття та приймати їх. Зберігай собі, щоб не загубити.

Та спробуй просканувати тіло, коли перебуваєш у стані спокою. На випадок тривоги чи паніки, ти уже знатимеш, як правильно застосовувати вправу

Дай знати близькій людині, що можна не відповідати стандартними «добре», «норм», «ок». Бо ти поруч, можеш та хочеш — вислухати, підтримати, допомогти.
Не соромся детально запитати, як минув день, чи поцікавитися почуттями. Такі запитання налаштовують на глибшу відповідь. Може, і на відверту розмову.
Адже інколи нам усім потрібно більше ніж просто люб’язності. Інколи добре знати, що поруч є хтось, кому можна довіритися
Цікаві поради у нас...

Навʼязливі думки про щось погане чи обтяжливі спогади — теж привід звернутися до спеціаліста або сімейного лікаря. Особливо, якщо вони виснажують уже тривалий час.
Разом ви зможете з'ясувати, чому тривожні думки виникають, чому не йдуть і як їх позбутися. А за необхідності лікар знайде у базі вузького фахівця.
Проста техніка «Сейф» може допомогти переключитися. Знайдіть тихе місце, закрийте очі та скористайтеся найнадійнішим сховищем у світі!

Не журіть себе, якщо ввечері ви й не помітили, як проміняли фільм чи книгу на вірусні ролики у мережі. Часом такий контент відволікає, заспокоює, інколи навіть мотивує.

У шаленому ритмі життя, у тривалій напрузі ми не відразу помічаємо, як виснажуємося. Здається, тримаємося, та з кожним днем все гірше. У цей час важливо помітити дзвіночки про втому, що накопичилася, і вчасно потурбуватися про свій стан — змінити діяльність, звички, переглянути режим сну й харчування, спосіб проведення вільного часу тощо.
Якщо вам важко впоратися зі стресом та його наслідками самостійно, зверніться за рекомендацією до фахівця. Допомога поруч

А ще емоції доводять, що ми з вами — живі люди, які мають почуття. Приймайте та проживайте їх усі

Коли рідні чи близькі нам люди йдуть на фронт, це випробування і подвійний стрес для всієї родини. Та ще складніше дати собі раду з цим малечі, яка не має відповідей на безліч запитань і сприймає реальність дещо інакше.
Сьогодні тисячі українських дітей чекають з фронту дідуся, брата, маму чи тата, а дехто і обох батьків. В цей період малеча особливо вразлива і як ніколи потребує підтримки.
Психологи Центру здоров’я та розвитку «Коло сім’ї» радять за можливості не розривати зв’язок дитини з близькою людиною, висловлюватися обережно, але бути щирими, а ще — не забувати про активності, які допоможуть пережити тривогу і смуток

Це нагадування подихати.
Коли тривожність краде думки, згадуйте просту техніку дихання по трикутнику. Вона допоможе приборкати емоції та зібратися.
Ритм дихання можна змінювати та робити його найбільш комфортним для себе.

Під час повітряної тривоги ми можемо впіймати себе на моторошній думці, що чекаємо вибухів, а коли чуємо їх — ніби відчуваємо певне полегшення. Так само підсвідомо можемо романтизувати хвилини небезпеки, коли загроза минає — згадувати обстріли, час в укритті чи блекаути з певним теплом, і це лякає Забіжимо наперед, аби заспокоїти тих, кому ці відчуття теж знайомі: ви точно не збожеволіли і не стали жорстокими — так працюють захисні механізми нашої психіки (і це добре, що вони працюють). 

Початок нового року — час обіцянок собі. Пообіцяйте піклуватися про ментальне здоров’я — своє та близьких А якщо не знаєте, з чого почати, ось кілька порад. Завжди можна почати з простого.

Усвідомити, що психіка похитнулася, і вказати на це самому собі буває доволі складно. Та все ж ми помічаємо власну розгубленість чи бажання кричати й трощити все навколо через якусь дрібницю. Ми розуміємо, що щось не так, бо ми — дорослі.
Тепер уявіть дитину, яка отримує той самий спектр емоцій, але не розуміє, що це і що з цим робити. Вона нервує, дратується, погано спить, втрачає апетит, а батьки нерідко списують це на чергову вікову кризу або невиспаність. Та зволікати не варто.
Педіатриня Юлія Крушельницька радить пильнувати малечу щодня і щогодини, адже симптоми, на які треба звернути увагу, дуже прості. Це не говорить, що за перших сліз треба бити на сполох — з легкою застудою ніхто не кладе дитину в лікарню, але й пневмонію чаєм вдома не лікують. Так само і з ментальним здоров’ям: іноді можуть допомогти тато з мамою, а іноді — лише спеціалісти.
У цьому дописі говоритиметься про те, як знайти цю тонку межу.

Ми часто чуємо «у мене якась апатія», «мене накриває депресія…», та чи правильно розуміємо ці терміни? Чи знаємо, у чому різниця? Чи можемо відрізнити сильну втому від хвороби?
Гортаємо далі словник ментального здоров’я, аби краще орієнтуватися в темі та вміти вчасно й правильно піклуватися про себе

Радянське та пострадянське виховання лишили нам страх і недовіру до всього, що має частинку «психо-». Та часи змінюються, і сьогодні ми вчимося піклуватися про ментальне (психічне) здоров’я так само, як і про фізичне. Звикаємо до того, що всі наші емоції нормальні, що плачуть не лише діти й жінки, що звернутися по допомогу до спеціаліста — не соромно. Вирішили завести словник ментального здоров’я, щоб краще орієнтуватися в темі без складних наукових термінів, які лякають. Давайте почнемо з головного: «психо-» — це не жахастик від Альфреда Гічкока

«Ти як?» Буває, що у відповідь хочеться кричати. Гнів, страх, розпач переростають в агресію, і контролювати цей клубок емоцій стає надзвичайно важко: ми буквально відчуваємо бажання трощити меблі, жбурляти речі, навіть робити комусь боляче. У такі миті часто засуджуємо себе, адже звикли вважати такі емоції негативними. Насправді ж бажання копнути стільця так само свідчить про тривалий стрес і втому. Проста вправа «Сокира» допоможе взяти під контроль раптову хвилю деструктивної агресії та вивільнити емоції без наслідків для себе чи оточення. Зробімо її разом: станьмо та складімо перед собою руки долоня до долоні – тепер це наша «сокира»; замахнімося нею аж за голову, глибоко вдихнемо; на видиху різко «рубаймо» повітря, водночас не соромимося голосно видихати ротом: «Фффу!» Повторюйте цю вправу, доки не відчуєте, що напруга зникла.
Знаходьте прості техніки самодопомоги та підтримки близьких на howareu.com. Ніколи не пізно навчитися піклуватися про себе.

Депресія — це не сум, не пригніченість, не журба. Це не настрій чи стан. Це розлад, який отримав безліч «синонімів» через хибні уявлення про ментальне здоров’я. Ми ніколи не знаємо, через що насправді проходить людина, тож маємо поважати одне одного. Якщо ви помічаєте симптоми депресії у себе чи близької людини, не ігноруйте їх. Зверніться до фахівця. Діагностувати розлад і призначити лікування може тільки кваліфікований лікар.

Більшу частину свого часу ми проводимо у власних думках. Це море, в якому наші тривоги утворюють нестримні хвилі. Їх складно контролювати, і вони часто заважають нам ясно мислити — прокидаєшся вранці, а голова, мов у тумані. За що хапатися? Аби розвантажити голову, спробуйте техніку «Ранкові сторінки»: виписуйте усі свої думки, щойно прокидаєтеся — ще до ранкових процедур та кави; важливо записувати все, що спадає на думку, і не зважати на зміст чи логіку; Техніка допоможе «злити» зайві переживання, сумніви, гнів, що накопичилися, та звільнити простір для свіжих думок. А щоб здолати непевність, яка може виникати напочатку, зробіть «Ранкові сторінки» викликом на тиждень. Пообіцяйте собі — «Наступні 7 днів я починаю з нового ритуалу».

Змінювати звички вкрай непросто, та результат вартий цих зусиль

Вправи на усвідомленість – чудовий інструмент для боротьби зі стресом та його наслідками, адже їх можна використовувати де б ви не були. Ба більше, їх можна вигадувати — новій й нові, що б вас не оточувало. Головне — навчитися перемикати увагу.

Давайте пригадаємо, навіщо взагалі тренувати усвідомленість.

Коли емоції б’ють через край, наші лобові частки мозку вперто відмовляються працювати. Через це нам важко зосередитися, ми гальмуємо, пропускаємо повз вуха слова оточуючих, а думки носяться в голові, мов шалені, але геть там не затримуються. Згодом вмикається режим «автопілот» і ми просто існуємо.

Повертаючи свідомість і тіло назад у момент тут-і-зараз, ми даємо мозку простір для заспокоєння та концентрації. Спробуйте цю вправу просто під час прогулянки парком. До речі, ви помітили, який гарний зараз жовтень?

Існують базові правила, які допоможуть підтримати дитину у складні часи. Вони повертають відчуття стабільності та безпеки. Одне з таких — дотримання режиму дня; дотримуйтеся рутини (ваших із дитиною щоденних справ);

за можливості плануйте разом із дитиною, що ви будете робити протягом дня (дитині важливо передбачати, контролювати події та відчувати свою залученість);

пропонуйте дитині спільні дії – гратися, готувати, гуляти разом; доручайте дитині те, що вона може зробити сама — погодувати улюбленця, полити рослини, накрити на стіл тощо (це підвищує самооцінку дитини та повертає відчуття її важливості у родині); намагайтеся не робити замість дитини те, що вона може зробити сама (це позбавляє впевненості у своїх силах);

дякуйте дитині за допомогу та зауважуйте те, з чим вона змогла впоратися («ти молодець...»);

нагадуйте дитині про правила безпеки; пам’ятайте про необхідність регулярно харчуватися, пити воду (у стані стресу і дорослі, і діти втрачають контакт зі своїми фізичними потребами, тож забувають вчасно поїсти, випити води чи сходити до туалету);

розповідайте дитині, що вам допомогло справлятися з напругою та стресом (при цьому не навантажуйте її проблемами дорослих);

піклуйтеся про себе, адже саме так дитина вчиться піклуватися про себе.

photo_5334572462689603299_y.jpg

Пам’ятаймо: ментальне здоров’я — це не лише відсутність розладів чи стресу, а й відчуття задоволення від життя попри обставини, змога жити повноцінно

У період стресових подій зважайте на те, що здатність дитини навчатися може знижуватися: вона може гірше сприймати та запам’ятовувати нову інформацію, бути більш емоційною, менш зібраною та уважною.

Дитина може повноцінно навчатися, лише коли їй безпечно і у неї є можливість відпочивати. Дайте їй цю можливість — не сваріть її за гірші оцінки чи помилки, не напосідайте зі шкільними завданнями та не навантажуйте дитину понад її можливості.

Вільний час для спілкування, творчості, гри є необхідним, і мова не про гуртки, додає дитяча психологиня від UNICEF Україна Світлана Ройз. Якщо дитина стомлена, гуртки можна пропустити.

У жодному разі не намагайтеся «розворушити» дитину відчуттям сорому чи провини. Не порівнюйте з іншими дітьми чи собою, адже ваш досвід був інакшим.

Не сприймайте успіхи чи невдачі дитини як оцінку ваших батьківських здібностей. Пам’ятайте, що для неї ви — найкращі батьки

bottom of page